Педагогічне есе

Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, - бути корисним і мати спокійну совість.

Л. Толстой

Кожній людині хоча б раз у житті доводилося відповідати на запитання: «Ким ви хотіли бути в дитинстві?».

В світі існує безліч професій, деякі з них є досить новими, а деякі існують вже не одне століття.

Після закінчення школи перед нами відкривається безліч доріг. Це і училища, технікуми, і інститути, і університети. Та не проста річ - вибрати якусь одну професію серед тисяч існуючих. Дехто наслідує приклад батьків, інші ж не можуть вирішити і після закінчення школи. Мені здається, дуже важливо не зрадити своїй мрії, і тоді будь-яка робота буде і легкою, і радісною.

Звичайно, як і всі дівчатка в дитинстві, мріяла бути відомою співачкою, моделлю чи акторкою. Будь-ким, головне – відомою. Але, більше пам’ятаю матусині блокнотики, журнальчики (вона у мене працювала секретарем на фабриці), в яких я виставляла оцінки своїм учням – лялькам, ведмедикам та котикам. Дуже добре пам’ятаю маленьку учнівську дошку, яку для мене змайстрував татусь (він у мене майстер – «золоті руки»), на якій я записувала приклади, задачки та різні завдання для моїх, чомусь часто неслухняних діток.

Мабуть саме тому, закінчивши дев’ятий клас, я вступила до педагогічного училища, де мені зуміли довести, що професія вчителя – найгуманніша у світі. Адже він несе людям не тільки знання, він несе ще доброту і правду. Учителя називають інженером людських душ, архітектором характеру, лікарем хвороб росту, тренером інтелекту і пам'яті... Цей список можна продовжити. І все це - чиста правда. Тільки, на відміну від інших професій, учителю не дано відразу насолодитися плодами своєї праці. Від посіву до жнив в нього проходить чимало років.

Пропрацювавши шість років вихователем та класним керівником в Київському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури і спорту зрозуміла, що 17 років тому зробила правильний вибір, обравши свій педагогічний шлях.

«Професія педагога — це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється», — писав Василь Сухомлинський. Людинознавчий підхід є відображенням демократизації і гуманізації шкільного життя, коли в центрі уваги педагога — кожна дитина з її індивідуальними особливостями.

Заблудитися так легко у нетрях сьогодення. А знайти справу життя, натхненну працю, у справжність і користь якої віритимеш усім серцем, - вкрай важко. Шукати завжди тяжко, але водночас і цікаво. Це як мандрівка у невідомий світ, як ціль, що видніється ось-ось неподалік. Та щоб дістатися до неї треба поштовх, прагнення, бажання, котрі прямують із самого серця, туди, вперед, у пошуках невідомого.

Головним завданням в нашому закладі є підвищення ефективності навчально-виховного та спортивного процесу, як запоруки розумового та фізичного розвитку особистості.

Віддавати себе вихованцям, розуміти їх, знаходити радість у щоденному спілкуванні, вірити, що кожен із них особливий та неповторний, - основна складова справжнього педагога.

Я вірю, що наші вихованці стануть гідним майбутнім нашої держави, що всі випускники ліцею знайдуть себе в житті, а їх життєвий шлях – це продовження історії славного КЗ КОР "Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту".